ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про страхування

Вводиться в дiю Постановою ВР
N 86/96-вр вiд 07.03.96

Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами
N 306/97-вр вiд 04.06.97,
N 589/97-вр вiд 21.10.97,
N 684/97-вр вiд 03.12.97,
N 312-XIV вiд 11.12.98,
N 1489-III вiд 22.02.2000,
N 1642-III вiд 06.04.2000,
N 1807-III вiд 08.06.2000,
N 1937-III вiд 14.09.2000,
N 2056-III вiд 19.10.2000,
N 2245-III вiд 18.01.2001,
N 2664-III вiд 12.07.2001,
N 2665-III вiд 12.07.2001,
В редакцiї Закону N 2745-III вiд 04.10.2001
Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами
N 2775-III вiд 15.11.2001,
N 2893-III вiд 13.12.2001,
N 2921-III вiд 10.01.2002,
N 898-IV вiд 05.06.2003,
N 980-IV вiд 19.06.2003,
N 1414-IV вiд 03.02.2004,
N 1628-IV вiд 18.03.2004,
N 1961-IV вiд 01.07.2004 ,
N 1971-IV вiд 01.07.2004,
N 2288-IV вiд 23.12.2004,
N 3201-IV вiд 15.12.2005

     Цей Закон регулює вiдносини у сферi страхування i спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових iнтересiв пiдприємств, установ, органiзацiй та громадян.

     Дiя цього Закону не поширюється на державне соцiальне страхування.

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Поняття страхування

     Страхування - це вид цивiльно-правових вiдносин щодо захисту майнових iнтересiв громадян та юридичних осiб у разi настання певних подiй (страхових випадкiв), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондiв, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежiв (страхових внескiв, страхових премiй) та доходiв вiд розмiщення коштiв цих фондiв.

     Стаття 2. Страховики

     Страховиками визнаються фiнансовi установи, якi створенi у формi акцiонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою вiдповiдальнiстю згiдно з Законом України "Про господарськi товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку лiцензiю на здiйснення страхової дiяльностi. Учасникiв страховика повинно бути не менше трьох. Страхова дiяльнiсть в Українi здiйснюється виключно страховиками - резидентами України.

     В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державнi органiзацiї, якi створенi i дiють вiдповiдно до цього Закону. У цьому разi використання слiв "державна", "нацiональна" або похiдних вiд них у назвi страховика дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава.

     Слова "страховик", "страхова компанiя", "страхова органiзацiя" та похiднi вiд них дозволяється використовувати у назвi лише тим юридичним особам, якi мають лiцензiю на здiйснення страхової дiяльностi.

     Загальний розмiр внескiв страховика до статутних фондiв iнших страховикiв України не може перевищувати 30 вiдсоткiв його власного статутного фонду, в тому числi розмiр внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 вiдсоткiв. Цi вимоги не поширюються на страховика, який здiйснює види страхування iншi, нiж страхування життя, у разi здiйснення ним внескiв до статутного фонду страховика, який здiйснює страхування життя.

     При створеннi страховика або збiльшеннi зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовiй формi. Дозволяється формування статутного фонду страховика цiнними паперами, що випускаються державою, за їх номiнальною вартiстю в порядку, визначеному спецiальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою дiяльнiстю (далi - Уповноважений орган), але не бiльше 25 вiдсоткiв загального розмiру статутного фонду.

     Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселi, кошти страхових резервiв, а також кошти, одержанi в кредит, позику та пiд заставу, i вносити нематерiальнi активи.

     Предметом безпосередньої дiяльностi страховика може бути лише страхування, перестрахування i фiнансова дiяльнiсть, пов'язана з формуванням, розмiщенням страхових резервiв та їх управлiнням.

     Дозволяються виконання зазначених видiв дiяльностi у виглядi надання послуг для iнших страховикiв на пiдставi укладених цивiльно-правових угод, надання послуг (виконання робiт), якщо це безпосередньо пов'язано iз зазначеними видами дiяльностi, а також будь-якi операцiї для забезпечення власних господарських потреб страховика.

     Страховики, якi здiйснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, якi уклали договори страхування життя.

     Порядок, умови видачi та розмiри кредитiв i порядок формування резерву для покриття можливих втрат встановлюються Уповноваженим органом за погодженням з Нацiональним банком України.

     Юридичнi особи, якi не вiдповiдають вимогам цiєї статтi, не можуть займатися страховою дiяльнiстю.

     Пiдприємства, установи та органiзацiї не можуть стати страховиками шляхом внесення змiн до статутних документiв за умови, що вони попередньо займалися iншим видом дiяльностi, навiть у разi виконання положень цiєї статтi.

     Законодавством України може бути визначено уповноважених страховикiв для здiйснення тих чи iнших видiв страхування, у разi якщо здiйснення тих чи iнших правовiдносин передбачає використання бюджетних коштiв, валютних резервiв держави, гарантiй Кабiнету Мiнiстрiв України. Обов'язковою умовою для визначення уповноважених страховикiв має бути проведення вiдкритого тендеру з оприлюдненням у засобах масової iнформацiї його умов i результатiв та участь представникiв добровiльних об'єднань страховикiв. В iнших випадках забороняється будь-яке уповноваження страховикiв для здiйснення окремих видiв страхування з боку держави.

     Стаття 3. Страхувальники

     Страхувальниками визнаються юридичнi особи та дiєздатнi громадяни, якi уклали iз страховиками договори страхування або є страхувальниками вiдповiдно до законодавства України.

     Страхувальники можуть укладати iз страховиками договори про страхування третiх осiб (застрахованих осiб) лише за їх згодою, крiм випадкiв, передбачених чинним законодавством. Застрахованi особи можуть набувати прав i обов'язкiв страхувальника згiдно з договором страхування.

     Страхувальники мають право при укладаннi договорiв особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи громадян або юридичних осiб (вигодонабувачiв) для отримання страхових виплат, а також замiнювати їх до настання страхового випадку, якщо iнше не передбачено договором страхування.

     Страхувальники мають право при укладаннi договорiв страхування iнших, нiж договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осiб (вигодонабувачiв), якi можуть зазнати збиткiв у результатi настання страхового випадку, для отримання страхового вiдшкодування, а також замiнювати їх до настання страхового випадку, якщо iнше не передбачено договором страхування.

     Стаття 4. Об'єкти страхування

     Об'єктами страхування можуть бути майновi iнтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язанi:

     з життям, здоров'ям, працездатнiстю та додатковою пенсiєю страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

     з володiнням, користуванням i розпорядженням майном (майнове страхування);

     з вiдшкодуванням страхувальником заподiяної ним шкоди особi або її майну, а також шкоди, заподiяної юридичнiй особi (страхування вiдповiдальностi).

     Стаття 5. Форми страхування

     Страхування може бути добровiльним або обов'язковим.

     Обов'язковi види страхування, якi запроваджуються законами України, мають бути включенi до цього Закону. Забороняється здiйснення обов'язкових видiв страхування, що не передбаченi цим Законом.

     Стаття 6. Добровiльне страхування та його види

     Добровiльне страхування - це страхування, яке здiйснюється на основi договору мiж страхувальником i страховиком. Загальнi умови i порядок здiйснення добровiльного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостiйно вiдповiдно до вимог цього Закону. Конкретнi умови страхування визначаються при укладеннi договору страхування вiдповiдно до законодавства.

     Добровiльне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалiзацiї iнших правовiдносин.

     Види добровiльного страхування, на якi видається лiцензiя, визначаються згiдно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

     Видами добровiльного страхування можуть бути:

     1) страхування життя;

     2) страхування вiд нещасних випадкiв;

     3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

     4) страхування здоров'я на випадок хвороби;

     5) страхування залiзничного транспорту;

     6) страхування наземного транспорту (крiм залiзничного);

     7) страхування повiтряного транспорту;

     8) страхування водного транспорту (морського внутрiшнього та iнших видiв водного транспорту);

     9) страхування вантажiв та багажу (вантажобагажу);

     10) страхування вiд вогневих ризикiв та ризикiв стихiйних явищ;

     11) страхування майна (iншого, нiж передбачено пунктами 5-9 цiєї статтi);

     12) страхування цивiльної вiдповiдальностi власникiв наземного транспорту (включаючи вiдповiдальнiсть перевiзника);

     13) страхування вiдповiдальностi власникiв повiтряного транспорту (включаючи вiдповiдальнiсть перевiзника);

     14) страхування вiдповiдальностi власникiв водного транспорту (включаючи вiдповiдальнiсть перевiзника);

     15) страхування вiдповiдальностi перед третiми особами (iншої, нiж передбачена пунктами 12-14 цiєї статтi);

     16) страхування кредитiв (у тому числi вiдповiдальностi позичальника за непогашення кредиту);

     17) страхування iнвестицiй;

     18) страхування фiнансових ризикiв;

     19) страхування судових витрат;

     20) страхування виданих гарантiй (порук) та прийнятих гарантiй;

     21) страхування медичних витрат;

     22) iншi види добровiльного страхування.

     Характеристику та класифiкацiйнi ознаки видiв добровiльного страхування визначає Уповноважений орган.

     Страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здiйснити страхову виплату згiдно з договором страхування у разi смертi застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разi дожиття застрахованої особи до закiнчення строку дiї договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором вiку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здiйснити страхову виплату у разi нещасного випадку, що стався iз застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разi, якщо при настаннi страхового випадку передбачено регулярнi послiдовнi довiчнi страховi виплати (страхування довiчної пенсiї), обов'язковим є передбачення у договорi страхування ризику смертi застрахованої особи протягом перiоду мiж початком дiї договору страхування та першою страховою виплатою з числа довiчних страхових виплат. В iнших випадках передбачення ризику смертi застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дiї договору страхування життя.

     Страховики мають право займатися тiльки тими видами добровiльного страхування, якi визначенi в лiцензiї.

     Стаття 7. Види обов'язкового страхування

     В Українi здiйснюються такi види обов'язкового страхування:

     1) медичне страхування;

     2) особисте страхування медичних i фармацевтичних працiвникiв (крiм тих, якi працюють в установах i органiзацiях, що фiнансуються з Державного бюджету України) на випадок iнфiкування вiрусом iмунодефiциту людини при виконаннi ними службових обов'язкiв;

     3) особисте страхування працiвникiв вiдомчої (крiм тих, якi працюють в установах i органiзацiях, що фiнансуються з Державного бюджету України) та сiльської пожежної охорони i членiв добровiльних пожежних дружин (команд);

     4) страхування спортсменiв вищих категорiй;

     5) страхування життя i здоров'я спецiалiстiв ветеринарної медицини;

     6) особисте страхування вiд нещасних випадкiв на транспортi;

     7) авiацiйне страхування цивiльної авiацiї;

     8) страхування вiдповiдальностi морського перевiзника та виконавця робiт, пов'язаних iз обслуговуванням морського транспорту, щодо вiдшкодування збиткiв, завданих пасажирам, багажу, поштi, вантажу, iншим користувачам морського транспорту та третiм особам;

     9) страхування цивiльно-правової вiдповiдальностi власникiв наземних транспортних засобiв;

     10) страхування засобiв водного транспорту;

     11) страхування врожаю сiльськогосподарських культур i багаторiчних насаджень державними сiльськогосподарськими пiдприємствами, врожаю зернових культур i цукрових бурякiв сiльськогосподарськими пiдприємствами всiх форм власностi;

     12) страхування цивiльної вiдповiдальностi оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподiяна внаслiдок ядерного iнциденту;

     13) страхування працiвникiв (крiм тих, якi працюють в установах i органiзацiях, що фiнансуються з Державного бюджету України), якi беруть участь у наданнi психiатричної допомоги, в тому числi здiйснюють догляд за особами, якi страждають на психiчнi розлади;

     14) страхування цивiльної вiдповiдальностi суб'єктiв господарювання за шкоду, яку може бути заподiяно пожежами та аварiями на об'єктах пiдвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечнi об'єкти та об'єкти, господарська дiяльнiсть на яких може призвести до аварiй екологiчного та санiтарно-епiдемiологiчного характеру;

     15) страхування цивiльної вiдповiдальностi iнвестора, в тому числi за шкоду, заподiяну довкiллю, здоров'ю людей, за угодою про розподiл продукцiї, якщо iнше не передбачено такою угодою;

     16) страхування майнових ризикiв за угодою про розподiл продукцiї у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподiл продукцiї";

     17) страхування фiнансової вiдповiдальностi, життя i здоров'я тимчасового адмiнiстратора та лiквiдатора фiнансової установи;

     18) страхування майнових ризикiв при промисловiй розробцi родовищ нафти i газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту i газ";

     19) страхування медичних та iнших працiвникiв державних i комунальних закладiв охорони здоров'я та державних наукових установ (крiм тих, якi працюють в установах i органiзацiях, що фiнансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на iнфекцiйнi хвороби, пов'язаного з виконанням ними професiйних обов'язкiв в умовах пiдвищеного ризику зараження збудниками iнфекцiйних хвороб;

     20) страхування вiдповiдальностi експортера та особи, яка вiдповiдає за утилiзацiю (видалення) небезпечних вiдходiв, щодо вiдшкодування шкоди, яку може бути заподiяно здоров'ю людини, власностi та навколишньому природному середовищу пiд час транскордонного перевезення та утилiзацiї (видалення) небезпечних вiдходiв;

     21) пункт 21 частини першої статтi 7 виключено

     22) страхування об'єктiв космiчної дiяльностi (наземна iнфраструктура), перелiк яких затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України за поданням Нацiонального космiчного агентства України;

     23) страхування цивiльної вiдповiдальностi суб'єктiв космiчної дiяльностi;

     24) страхування об'єктiв космiчної дiяльностi (космiчна iнфраструктура), якi є власнiстю України, щодо ризикiв, пов'язаних з пiдготовкою до запуску космiчної технiки на космодромi, запуском та експлуатацiєю її у космiчному просторi;

     25) страхування вiдповiдальностi щодо ризикiв, пов'язаних з пiдготовкою до запуску космiчної технiки на космодромi, запуском та експлуатацiєю її у космiчному просторi;

     26) страхування вiдповiдальностi суб'єктiв перевезення небезпечних вантажiв на випадок настання негативних наслiдкiв при перевезеннi небезпечних вантажiв;

     27) страхування професiйної вiдповiдальностi осiб, дiяльнiсть яких може заподiяти шкоду третiм особам, за перелiком, встановленим Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     28) страхування вiдповiдальностi власникiв собак (за перелiком порiд, визначених Кабiнетом Мiнiстрiв України) щодо шкоди, яка може бути заподiяна третiм особам;

     29) страхування цивiльної вiдповiдальностi громадян України, що мають у власностi чи iншому законному володiннi зброю, за шкоду, яка може бути заподiяна третiй особi або її майну внаслiдок володiння, зберiгання чи використання цiєї зброї;

     30) страхування тварин на випадок загибелi, знищення, вимушеного забою, вiд хвороб, стихiйних лих та нещасних випадкiв у випадках та згiдно з перелiком тварин, встановленими Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     31) страхування вiдповiдальностi суб'єктiв туристичної дiяльностi за шкоду, заподiяну життю чи здоров'ю туриста або його майну;

     32) страхування вiдповiдальностi морського судновласника;

     33) страхування лiнiй електропередач та перетворюючого обладнання передавачiв електроенергiї вiд пошкодження внаслiдок впливу стихiйних лих або техногенних катастроф та вiд протиправних дiй третiх осiб;

     34) страхування вiдповiдальностi виробникiв (постачальникiв) продукцiї тваринного походження, ветеринарних препаратiв, субстанцiй за шкоду, заподiяну третiм особам.

     35) страхування предмета iпотеки вiд ризикiв випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування;

     35¹) пункт 35¹ частини першої статтi 7 виключено

     36) пункт 36 частини першої статтi 7 виключено

     37) пункт 37 частини першої статтi 7 виключено

     38) страхування будiвельно-монтажних робiт забудовником вiдповiдно до Закону України "Про фiнансово-кредитнi механiзми i управлiння майном при будiвництвi житла та операцiях з нерухомiстю";

     39) пункт 39 частини першої статтi 7 виключено

     40) страхування майна, переданого у концесiю;

     41) страхування цивiльної вiдповiдальностi суб'єктiв господарювання за шкоду, яку може бути заподiяно довкiллю або здоров'ю людей пiд час зберiгання та застосування пестицидiв i агрохiмiкатiв.

     42) страхування цивiльної вiдповiдальностi суб'єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподiяно третiм особам унаслiдок проведення вибухових робiт.

     Для здiйснення обов'язкового страхування Кабiнет Мiнiстрiв України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливi умови лiцензування обов'язкового страхування, розмiри страхових сум та максимальнi розмiри страхових тарифiв або методику актуарних розрахункiв.

     Стаття 8. Страховий ризик i страховий випадок

     Страховий ризик - певна подiя, на випадок якої проводиться страхування i яка має ознаки ймовiрностi та випадковостi настання.

     Страховий випадок - подiя, передбачена договором страхування або законодавством, яка вiдбулася i з настанням якої виникає обов'язок страховика здiйснити виплату страхової суми (страхового вiдшкодування) страхувальнику, застрахованiй або iншiй третiй особi.

     Стаття 9. Страхова сума, страхова виплата, страхове вiдшкодування i франшиза

     Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик вiдповiдно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настаннi страхового випадку.

     Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком вiдповiдно до умов договору страхування при настаннi страхового випадку.

     Страховi виплати за договором страхування життя здiйснюються в розмiрi страхової суми (її частини) та (або) у виглядi регулярних, послiдовних виплат обумовлених у договорi страхування сум (ануїтету).

     Розмiр страхової суми та (або) розмiри страхових виплат визначаються за домовленiстю мiж страховиком та страхувальником пiд час укладання договору страхування або внесення змiн до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

     Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групi страхових випадкiв, договору страхування у цiлому.

     Страхова сума не встановлюється для страхового випадку, у разi настання якого здiйснюються регулярнi, послiдовнi страховi виплати у виглядi ануїтету.

     Зазначена у договорi страхування життя величина iнвестицiйного доходу не повинна перевищувати чотирьох вiдсоткiв рiчних.

     Договором страхування життя обов'язково передбачається збiльшення розмiру страхової суми та (або) розмiру страхових виплат на суми (бонуси), якi визначаються страховиком один раз на рiк за результатами отриманого iнвестицiйного доходу вiд розмiщення коштiв резервiв iз страхування життя за вирахуванням витрат страховика на ведення справи у розмiрi до 15 вiдсоткiв отриманого iнвестицiйного доходу та обов'язкового вiдрахування в математичнi резерви частки iнвестицiйного доходу, що вiдповiдає розмiру iнвестицiйного доходу, який застосовується для розрахунку страхового тарифу за цим договором страхування та у разi iндексацiї розмiру страхової суми та (або) розмiру страхових виплат за офiцiйним iндексом iнфляцiї, вiдрахування в математичнi резерви частки iнвестицiйного доходу, що вiдповiдає такiй iндексацiї.

     Договором страхування життя також може бути передбачено збiльшення розмiру страхової суми та (або) розмiру страхових виплат на суми (бонуси), якi визначаються страховиком один раз на рiк за iншими фiнансовими результатами його дiяльностi (участь у прибутках страховика).

     Прийнятi страховиком додатковi страховi зобов'язання повiдомляються страхувальнику письмово i не можуть бути у подальшому зменшенi в односторонньому порядку.

     У разi несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмiрi та у строки, передбаченi правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмiр страхової суми та (або) страхових виплат.

     Договором страхування життя може бути передбачено iндексацiю (змiну) за офiцiйним iндексом iнфляцiї розмiру страхової суми та (або) страхових виплат протягом дiї договору страхування життя за умови вiдповiдної iндексацiї (змiни) розмiру страхового платежу (страхового внеску, страхової премiї). Порядок та умови iндексацiї визначаються правилами та договором страхування.

     Страховi виплати за договорами особистого страхування здiйснюються незалежно вiд суми, яку має отримати одержувач за державним соцiальним страхуванням та соцiальним забезпеченням, i суми, що має бути йому сплачена як вiдшкодування збиткiв.

     Розмiр страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством пiд час укладання договору страхування чи змiни договору страхування. У разi якщо при настаннi страхового випадку передбачаються послiдовнi довiчнi страховi виплати, у договорi страхування визначаються розмiри таких послiдовних довiчних страхових виплат, а страхова сума по цих випадках не встановлюється.

     При страхуваннi майна страхова сума встановлюється в межах вартостi майна за цiнами i тарифами, що дiють на момент укладання договору, якщо iнше не передбачено договором страхування.

     Страхове вiдшкодування - страхова виплата, яка здiйснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування i страхування вiдповiдальностi при настаннi страхового випадку.

     Страхове вiдшкодування не може перевищувати розмiру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямi збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разi коли страхова сума становить певну частку вартостi застрахованого об'єкта, страхове вiдшкодування виплачується у такiй же частцi вiд визначених по страховiй подiї збиткiв, якщо iнше не передбачено умовами страхування.

     Франшиза - частина збиткiв, що не вiдшкодовується страховиком згiдно з договором страхування.

     Якщо майно застраховане у кiлькох страховикiв i загальна страхова сума перевищує дiйсну вартiсть майна, то страхове вiдшкодування, що виплачується усiма страховиками, не може перевищувати дiйсної вартостi майна. При цьому кожний страховик здiйснює виплату пропорцiйно розмiру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

     Стаття 10. Страховий платiж, страховий тариф

     Страховий платiж (страховий внесок, страхова премiя) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згiдно з договором страхування.

     Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиницi страхової суми за визначений перiод страхування.

     Страховi тарифи при добровiльнiй формi страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на пiдставi вiдповiдної статистики настання страхових випадкiв, а за договорами страхування життя - також з урахуванням величини iнвестицiйного доходу, яка повинна зазначатися у договорi страхування. Конкретний розмiр страхового тарифу визначається в договорi страхування за згодою сторiн.

     Актуарними розрахунками можуть займатися особи, якi мають вiдповiдну квалiфiкацiю згiдно з вимогами, встановленими Уповноваженим органом, яка пiдтверджується вiдповiдним свiдоцтвом.

     Стаття 11. Спiвстрахування

     Об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кiлькома страховиками (спiвстрахування). При цьому в договорi повиннi мiститися умови, що визначають права i обов'язки кожного страховика.

     За наявностi вiдповiдної угоди мiж спiвстраховиками i страхувальником один iз спiвстраховикiв може представляти всiх iнших у взаємовiдносинах iз страхувальником, залишаючись вiдповiдальним перед ним лише у розмiрi своєї частки.

     Стаття 12. Перестрахування

     Перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язкiв перед страхувальником у iншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згiдно з законодавством країни, в якiй вiн зареєстрований.

     Перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента здiйснюється згiдно з вимогами та в порядку, встановленими Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Страховик (цедент, перестрахувальник) зобов'язаний повiдомляти перестраховика про всi змiни свого договору з страхувальником.

     Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договiр про перестрахування, залишається вiдповiдальним перед страхувальником у повному обсязi згiдно з договором страхування.

     У разi, якщо обсяги страхових платежiв, що передаються в перестрахування нерезидентам, перевищують 50 вiдсоткiв їх загального розмiру, отриманого з початку календарного року, перестрахувальник подає до Уповноваженого органу декларацiю за звiтний перiод за формою, встановленою Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     У декларацiї страховик (перестрахувальник) зобов'язаний вказати iнформацiю про ризики та об'єкти страхування, якi перестраховуються у нерезидентiв, данi про нерезидентiв - перестраховикiв та про перестраховикiв брокерiв, iншу iнформацiю, визначену Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Уповноважений орган може проводити тематичнi перевiрки страховикiв на пiдставi аналiзу поданих декларацiй.

     Стаття 13. Об'єднання страховикiв

     Страховики можуть утворювати спiлки, асоцiацiї та iншi об'єднання для координацiї своєї дiяльностi, захисту iнтересiв своїх членiв та здiйснення спiльних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Цi об'єднання не можуть займатися страховою дiяльнiстю.

     Об'єднання страховикiв дiють на пiдставi статутiв i набувають прав юридичної особи пiсля їх державної реєстрацiї. Орган, що здiйснює реєстрацiю об'єднань страховикiв, у десятиденний строк з дня реєстрацiї повiдомляє про це Уповноважений орган.

     Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авiацiйних ризикiв, та страховики, яким дозволено займатися страхуванням морських ризикiв, можуть створити Авiацiйне страхове бюро та Морське страхове бюро, якi мають бути юридичними особами, що утримуються за рахунок коштiв страховикiв.

     Страховики, якi мають дозвiл на страхування вiдповiдальностi операторiв ядерних установок за шкоду, що може бути заподiяна внаслiдок ядерного iнциденту, зобов'язанi утворити ядерний страховий пул, який має бути юридичною особою, що утримується за рахунок коштiв страховикiв.

     Стаття 14. Товариства взаємного страхування

     Громадяни та юридичнi особи з метою страхового захисту своїх майнових iнтересiв можуть створювати товариства взаємного страхування в порядку i на умовах, визначених законодавством України.

     Стаття 15. Посередницька дiяльнiсть у сферi страхування

     Страхова дiяльнiсть в Українi може провадитися за участю страхових посередникiв. Страховими посередниками можуть бути страховi або перестраховi брокери, страховi агенти.

     Посередницька дiяльнiсть страхових та перестрахових брокерiв у страхуваннi та перестрахуваннi здiйснюється як виключний вид дiяльностi i може включати консультування, експертно-iнформацiйнi послуги, роботу, пов'язану з пiдготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорiв страхування (перестрахування), в тому числi щодо врегулювання збиткiв у частинi одержання та перерахування страхових платежiв, страхових виплат та страхових вiдшкодувань за угодою вiдповiдно iз страхувальником або перестрахувальником, iншi посередницькi послуги у страхуваннi та перестрахуваннi за перелiком, встановленим Уповноваженим органом.

     Страховi брокери - юридичнi особи або громадяни, якi зареєстрованi у встановленому порядку як суб'єкти пiдприємницької дiяльностi та здiйснюють за винагороду посередницьку дiяльнiсть у страхуваннi вiд свого iменi на пiдставi брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуваннi як страхувальник. Страховi брокери - громадяни, якi зареєстрованi у встановленому порядку як суб'єкти пiдприємницької дiяльностi, не мають права отримувати та перераховувати страховi платежi, страховi виплати та виплати страхового вiдшкодування.

     Перестраховi брокери - юридичнi особи, якi здiйснюють за винагороду посередницьку дiяльнiсть у перестрахуваннi вiд свого iменi на пiдставi брокерської угоди iз страховиком, який має потребу у перестрахуваннi як перестрахувальник.

     Дозволяється здiйснення дiяльностi страхового та перестрахового брокера однiєю юридичною особою за умови виконання нею вимог щодо здiйснення дiяльностi страхового та перестрахового брокера.

     Порядок реєстрацiї страхових та перестрахових брокерiв визначається Уповноваженим органом.

     Страховi агенти - громадяни або юридичнi особи, якi дiють вiд iменi та за дорученням страховика i виконують частину його страхової дiяльностi, а саме: укладають договори страхування, одержують страховi платежi, виконують роботи, пов'язанi iз здiйсненням страхових виплат та страхових вiдшкодувань. Страховi агенти є представниками страховика i дiють в його iнтересах за винагороду на пiдставi договору доручення iз страховиком.

     Посередницька дiяльнiсть на територiї України з укладання договорiв страхування з iноземними страховиками не допускається, крiм договорiв перестрахування з дотриманням вимог статтi 30 цього Закону.

     Страховi або перестраховi брокери-нерезиденти можуть надавати послуги лише через постiйнi представництва в Українi, якi повиннi бути зареєстрованi як платники податку вiдповiдно до законодавства України та включенi до державного реєстру страхових або перестрахових брокерiв.

Роздiл II
ДОГОВОРИ СТРАХУВАННЯ

     Стаття 16. Договiр страхування

     Договiр страхування - це письмова угода мiж страхувальником i страховиком, згiдно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разi настання страхового випадку здiйснити страхову виплату страхувальнику або iншiй особi, визначенiй у договорi страхування страхувальником, на користь якої укладено договiр страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страховi платежi у визначенi строки та виконувати iншi умови договору.

     Страховики, якi здiйснюють страхування життя, зобов'язанi вести персонiфiкований (iндивiдуальний) облiк договорiв страхування життя в порядку та на умовах, визначених Уповноваженим органом.

     Договори страхування укладаються вiдповiдно до правил страхування.

     Договiр страхування повинен мiстити:

     назву документа;

     назву та адресу страховика;

     прiзвище, iм'я, по батьковi або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження;

     прiзвище, iм'я, по батьковi, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу;

     зазначення об'єкта страхування;

     розмiр страхової суми за договором страхування iншим, нiж договiр страхування життя;

     розмiр страхової суми та (або) розмiри страхових виплат за договором страхування життя;

     перелiк страхових випадкiв;

     розмiри страхових внескiв (платежiв, премiй) i строки їх сплати;

     страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадкiв, для яких не встановлюється страхова сума);

     строк дiї договору;

     порядок змiни i припинення дiї договору;

     умови здiйснення страхової виплати;

     причини вiдмови у страховiй виплатi;

     права та обов'язки сторiн i вiдповiдальнiсть за невиконання або неналежне виконання умов договору;

     iншi умови за згодою сторiн;

     пiдписи сторiн.

     Уповноважений орган має право встановлювати додатковi вимоги до договорiв страхування життя та договорiв страхування майна громадян.

     Вiдповiдно до мiжнародних систем страхування, якi вимагають застосування унiфiкованих умов страхування, договори страхування укладаються вiдповiдно до таких умов страхування, з урахуванням вимог, передбачених цим Законом.

     У разi виїзду зареєстрованого в Українi автотранспортного засобу на територiю iншої країни - члена мiжнародної системи автострахування "Зелена Картка", власник такого транспортного засобу зобов'язаний укласти договiр обов'язкового страхування цивiльної вiдповiдальностi власника (користувача) транспортного засобу перед третiми особами, дiя якого поширюється на цi країни, та отримати вiд страховика - повного члена Моторного (транспортного) страхового бюро страховий сертифiкат "Зелена Картка" єдиного зразка, який прийнятий в усiх країнах - членах цiєї мiжнародної системи страхування.

     Стаття 17. Правила страхування

     Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо i пiдлягають реєстрацiї в Уповноваженому органi при видачi лiцензiї на право здiйснення вiдповiдного виду страхування.

     Правила страхування повиннi мiстити:

     перелiк об'єктiв страхування;

     порядок визначення розмiрiв страхових сум та (або) розмiрiв страхових виплат;

     страховi ризики;

     виключення iз страхових випадкiв i обмеження страхування;

     строк та мiсце дiї договору страхування;

     порядок укладення договору страхування;

     права та обов'язки сторiн;

     дiї страхувальника у разi настання страхового випадку;

     перелiк документiв, що пiдтверджують настання страхового випадку та розмiр збиткiв;

     порядок i умови здiйснення страхових виплат;

     строк прийняття рiшення про здiйснення або вiдмову в здiйсненнi страхових виплат;

     причини вiдмови у страховiй виплатi або виплатi страхового вiдшкодування;

     умови припинення договору страхування;

     порядок вирiшення спорiв;

     страховi тарифи за договорами страхування iншими, нiж договори страхування життя;

     страховi тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя;

     особливi умови.

     У разi, якщо страховик запроваджує новi правила страхування чи коли до правил страхування вносяться змiни та (або) доповнення, страховик повинен подати цi новi правила, змiни та (або) доповнення для реєстрацiї до Уповноваженого органу.

     Уповноважений орган має право вiдмовити у видачi лiцензiї та реєстрацiї правил чи змiн та (або) доповнень до них, якщо поданi правила страхування або змiни чи доповнення до них суперечать чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника або не вiдповiдають вимогам цiєї статтi.

     Стаття 18. Укладання i початок дiї договору страхування

     Для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або iншим чином заявляє про свiй намiр укласти договiр страхування. При укладаннi договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довiдку про фiнансовий стан, пiдтвердженi аудитором (аудиторською фiрмою), та iншi документи, необхiднi для оцiнки страховиком страхового ризику.

     Факт укладання договору страхування може посвiдчуватися страховим свiдоцтвом (полiсом, сертифiкатом), що є формою договору страхування.

     Договiр страхування набирає чинностi з моменту внесення першого страхового платежу, якщо iнше не передбачено договором страхування.

     Договiр страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), пiдписаного сторонами, так i шляхом обмiну листами, документами, пiдписаними стороною, яка їх надсилає. У разi надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намiр укласти договiр страхування, такий договiр може бути укладений шляхом надiслання страхувальнику копiї правил страхування та видачi страхувальнику страхового свiдоцтва (полiса), який не мiстить розбiжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примiрниках, копiя заяви надсилається страхувальнику з вiдмiткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування.

     Стаття 19. Валюта страхування

     Страхувальники згiдно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежi лише у грошовiй одиницi України, а страхувальник-нерезидент - у iноземнiй вiльно конвертованiй валютi або у грошовiй одиницi України у випадках, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням положень частини четвертої цiєї статтi при укладаннi договорiв страхування життя.

     Якщо дiя договору страхування поширюється на iноземну територiю вiдповiдно до укладених угод з iноземними партнерами, то порядок валютних розрахункiв регулюється вiдповiдно до вимог законодавства України про валютне регулювання.

     Страхова виплата здiйснюється тiєю валютою, яка передбачена договором страхування, якщо iнше не передбачено законодавством України.

     Грошовi зобов'язання сторiн по договорах страхування життя, за їх згодою, можуть бути визначенi як у нацiональнiй валютi України, так i у вiльно конвертованiй валютi або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмiр зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань.

     Стаття 20. Обов'язки страховика

     Страховик зобов'язаний:

     1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

     2) протягом двох робочих днiв, як тiльки стане вiдомо про настання страхового випадку, вжити заходiв щодо оформлення всiх необхiдних документiв для своєчасного здiйснення страхової виплати або страхового вiдшкодування страхувальнику;

     3) при настаннi страхового випадку здiйснити страхову виплату або виплату страхового вiдшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову вiдповiдальнiсть за несвоєчасне здiйснення страхової виплати (страхового вiдшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пенi), розмiр якої визначається умовами договору страхування;

     4) вiдшкодувати витрати, понесенi страхувальником при настаннi страхового випадку щодо запобiгання або зменшення збиткiв, якщо це передбачено умовами договору;

     5) за заявою страхувальника у разi здiйснення ним заходiв, що зменшили страховий ризик, або збiльшення вартостi майна переукласти з ним договiр страхування;

     6) тримати в таємницi вiдомостi про страхувальника та його майновий стан за винятком випадкiв, передбачених законодавством України.

     Умовами договору страхування можуть бути передбаченi також iншi обов'язки страховика.

     Стаття 21. Обов'язки страхувальника

     Страхувальник зобов'язаний:

     1) своєчасно вносити страховi платежi;

     2) при укладаннi договору страхування надати iнформацiю страховиковi про всi вiдомi йому обставини, що мають iстотне значення для оцiнки страхового ризику, i надалi iнформувати його про будь-яку змiну страхового ризику;

     3) повiдомити страховика про iншi дiючi договори страхування щодо цього об'єкта страхування;

     4) вживати заходiв щодо запобiгання та зменшення збиткiв, завданих внаслiдок настання страхового випадку;

     5) повiдомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

     Умовами договору страхування можуть бути передбаченi також iншi обов'язки страхувальника.

     Стаття 22. Змiна страхувальника-громадянина в договорi страхування

     У разi смертi страхувальника-громадянина, який уклав договiр майнового страхування, права i обов'язки страхувальника переходять до осiб, якi одержали це майно в спадщину. Страховик або будь-хто iз спадкоємцiв має право iнiцiювати переукладення договору страхування.

     В iнших випадках права i обов'язки страхувальника можуть перейти до iншого громадянина чи юридичної особи лише за згодою страховика, якщо iнше не передбачено договором страхування.

     У разi смертi страхувальника, який уклав договiр особистого страхування на користь третiх осiб, його права i обов'язки можуть перейти як до цих осiб, так i до осiб, на яких вiдповiдно до чинного законодавства покладено обов'язки щодо охорони прав i законних iнтересiв застрахованих.

     Стаття 23. Наслiдки втрати страхувальником прав юридичної особи

     Якщо страхувальник - юридична особа припиняється i встановлюються його правонаступники, права та обов'язки страхувальника переходять до правонаступника.

     Стаття 24. Наслiдки втрати страхувальником-громадянином дiєздатностi

     У разi визнання судом страхувальника-громадянина недiєздатним його права i обов'язки за договором страхування переходять до його опiкуна, а дiя договору страхування цивiльної вiдповiдальностi припиняється з часу втрати ним дiєздатностi.

     У разi визнання судом страхувальника-громадянина обмежено дiєздатним вiн здiйснює свої права i обов'язки страхувальника за договором страхування лише за згодою пiклувальника.

     Стаття 25. Порядок i умови здiйснення страхових виплат та страхового вiдшкодування

     Здiйснення страхових виплат i виплата страхового вiдшкодування проводиться страховиком згiдно з договором страхування або законодавством на пiдставi заяви страхувальника (його правонаступника або третiх осiб, визначених умовами страхування) i страхового акта (аварiйного сертифiката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварiйним комiсаром) у формi, що визначається страховиком.

     Аварiйнi комiсари - особи, якi займаються визначенням причин настання страхового випадку та розмiру збиткiв, квалiфiкацiйнi вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

     Страховик та страхувальник мають право залучити за свiй рахунок аварiйного комiсара до розслiдування обставин страхового випадку. Страховик не може вiдмовити страхувальнику в проведеннi розслiдування i повинен ознайомити аварiйного комiсара з усiма обставинами страхового випадку, надати всi необхiднi матерiальнi докази та документи.

     У разi необхiдностi страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про вiдомостi, пов'язанi iз страховим випадком, до правоохоронних органiв, банкiв, медичних закладiв та iнших пiдприємств, установ i органiзацiй, що володiють iнформацiєю про обставини страхового випадку, а також можуть самостiйно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

     Пiдприємства, установи та органiзацiї зобов'язанi надсилати вiдповiдi страховикам та Моторному (транспортному) страховому бюро на запити про вiдомостi, пов'язанi iз страховим випадком, у тому числi й данi, що є комерцiйною таємницею. При цьому страховик та Моторне (транспортне) страхове бюро несуть вiдповiдальнiсть за їх розголошення в будь-якiй формi, за винятком випадкiв, передбачених законодавством України.

     Стаття 26. Вiдмова у страхових виплатах або страховому вiдшкодуваннi

     Пiдставою для вiдмови страховика у здiйсненнi страхових виплат або страхового вiдшкодування є:

     1) навмиснi дiї страхувальника або особи, на користь якої укладено договiр страхування, спрямованi на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дiї, пов'язанi з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в станi необхiдної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честi, гiдностi та дiлової репутацiї. Квалiфiкацiя дiй страхувальника або особи, на користь якої укладено договiр страхування, встановлюється вiдповiдно до чинного законодавства України;

     2) вчинення страхувальником-громадянином або iншою особою, на користь якої укладено договiр страхування, умисного злочину, що призвiв до страхового випадку;

     3) подання страхувальником свiдомо неправдивих вiдомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

     4) отримання страхувальником повного вiдшкодування збиткiв за майновим страхуванням вiд особи, винної у їх заподiяннi;

     5) несвоєчасне повiдомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховиковi перешкод у визначеннi обставин, характеру та розмiру збиткiв;

     6) iншi випадки, передбаченi законодавством України.

     Умовами договору страхування можуть бути передбаченi iншi пiдстави для вiдмови у здiйсненнi страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству України.

     Рiшення про вiдмову у страховiй виплатi приймається страховиком у строк не бiльший передбаченого правилами страхування та повiдомляється страхувальнику в письмовiй формi з обгрунтуванням причин вiдмови.

     Вiдмову страховика у страховiй виплатi може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

     Негативний фiнансовий стан страховика не є пiдставою для вiдмови у виплатi страхових сум (їх частин) або страхового вiдшкодування страхувальнику.

     Стаття 27. Перехiд до страховика прав страхувальника щодо особи, вiдповiдальної за заподiянi збитки

     До страховика, який виплатив страхове вiдшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або iнша особа, що одержала страхове вiдшкодування, має до особи, вiдповiдальної за заподiяний збиток.

     Стаття 28. Припинення дiї договору страхування

     Дiя договору страхування припиняється та втрачає чиннiсть за згодою сторiн, а також у разi:

     1) закiнчення строку дiї;

     2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязi;

     3) несплати страхувальником страхових платежiв у встановленi договором строки. При цьому договiр вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платiж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днiв з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо iнше не передбачено умовами договору;

     4) лiквiдацiї страхувальника - юридичної особи або смертi страхувальника-громадянина чи втрати ним дiєздатностi, за винятком випадкiв, передбачених статтями 22, 23 i 24 цього Закону;

     5) лiквiдацiї страховика у порядку, встановленому законодавством України;

     6) прийняття судового рiшення про визнання договору страхування недiйсним;

     7) в iнших випадках, передбачених законодавством України.

     Дiю договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дiя договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всi умови договору страхування, та якщо iнше не передбачено умовами договору та законодавством України.

     Про намiр достроково припинити дiю договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повiдомити iншу не пiзнiш як за 30 календарних днiв до дати припинення дiї договору страхування, якщо iнше ним не передбачено.

     У разi дострокового припинення дiї договору страхування, крiм договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страховi платежi за перiод, що залишився до закiнчення дiї договору, з вiдрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового вiдшкодування, що були здiйсненi за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останнiй повертає страхувальнику сплаченi ним страховi платежi повнiстю.

     У разi дострокового припинення договору страхування, крiм страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повнiстю сплаченi ним страховi платежi. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страховi платежi за перiод, що залишився до закiнчення дiї договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового вiдшкодування, що були здiйсненi за цим договором страхування.

     У разi дострокового припинення дiї договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.

     Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страхувальнику повертається викупна сума.

     Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разi дострокового припинення дiї договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно вiд перiоду, протягом якого дiяв договiр страхування життя, згiдно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органi, здiйснена актуарiєм i є невiд'ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.

     Не допускається повернення коштiв готiвкою, якщо платежi було здiйснено в безготiвковiй формi, за умови дострокового припинення договору страхування.

     Стаття 29. Недiйснiсть договору страхування

     Договiр страхування вважається недiйсним з моменту його укладання у випадках, передбачених Цивiльним кодексом України.

     Вiдповiдно до цього Закону договiр страхування визнається недiйсним i не пiдлягає виконанню також у разi:

     1) якщо його укладено пiсля страхового випадку;

     2) якщо об'єктом договору страхування є майно, яке пiдлягає конфiскацiї на пiдставi судового вироку або рiшення, що набуло законної сили.

     Договiр страхування визнається недiйсним у судовому порядку.

Роздiл III
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТI СТРАХОВИКIВ

     Стаття 30. Умови забезпечення платоспроможностi страховикiв

     Страховики зобов'язанi дотримуватися таких умов забезпечення платоспроможностi:

     наявностi сплаченого статутного фонду та наявностi гарантiйного фонду страховика;

     створення страхових резервiв, достатнiх для майбутнiх виплат страхових сум i страхових вiдшкодувань;

     перевищення фактичного запасу платоспроможностi страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможностi.

     Мiнiмальний розмiр статутного фонду страховика, який займається видами страхування iншими, нiж страхування життя, встановлюється в сумi, еквiвалентнiй 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмiнним курсом валюти України.

     До гарантiйного фонду страховика належить додатковий та резервний капiтал, а також сума нерозподiленого прибутку.

     Страховики за рахунок нерозподiленого прибутку можуть створювати вiльнi резерви.

     Вiльнi резерви - це частка власних коштiв страховика, яка резервується з метою забезпечення платоспроможностi страховика вiдповiдно до прийнятої методики здiйснення страхової дiяльностi.

     Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окремих видiв обов'язкового страхування страховики можуть утворювати централiзованi страховi резервнi фонди та органи, якi здiйснюють управлiння цими фондами. Положення про цi фонди затверджується Уповноваженим органом.

     Джерелами утворення централiзованих страхових резервних фондiв можуть бути вiдрахування вiд надходжень страхових платежiв, внески власних коштiв страховика, а також доходи вiд розмiщення коштiв централiзованих страхових резервних фондiв.

     Страховики вiдповiдно до обсягiв страхової дiяльностi зобов'язанi пiдтримувати належний рiвень фактичного запасу платоспроможностi (нетто-активiв).

     Фактичний запас платоспроможностi (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням iз вартостi майна (загальної суми активiв) страховика суми нематерiальних активiв i загальної суми зобов'язань, у тому числi страхових. Страховi зобов'язання приймаються рiвними обсягам страхових резервiв, якi страховик зобов'язаний формувати у порядку, передбаченому цим Законом.

     На будь-яку дату фактичний запас платоспроможностi страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможностi.

     Нормативний запас платоспроможностi страховика, який здiйснює види страхування iншi, нiж страхування життя, на будь-яку дату дорiвнює бiльшiй з визначених величин, а саме:

     перша - пiдраховується шляхом множення суми страхових премiй за попереднi 12 мiсяцiв на 0,18 (останнiй мiсяць буде складатися iз кiлькостi днiв на дату розрахунку). При цьому сума страхових премiй зменшується на 50 вiдсоткiв страхових премiй, належних перестраховикам;

     друга - пiдраховується шляхом множення суми страхових виплат за попереднi 12 мiсяцiв на 0,26 (останнiй мiсяць буде складатися iз кiлькостi днiв на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на 50 вiдсоткiв виплат, що компенсуються перестраховиками згiдно з укладеними договорами перестрахування.

     Нормативний запас платоспроможностi страховика, який здiйснює страхування життя, на будь-яку дату дорiвнює величинi, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.

     Загальна величина резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) дорiвнює сумi резервiв довгострокових зобов'язань (математичних резервiв), якi визначаються на будь-яку дату окремо по кожному договору страхування життя.

     Якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 вiдсоткiв суми сплаченого статутного фонду i сформованих вiльних резервiв та страхових резервiв, страховик зобов'язаний укласти договiр перестрахування.

     Страховики, якi прийняли на себе страховi зобов'язання в обсягах, що перевищують можливiсть їх виконання за рахунок власних активiв, повиннi перестрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у перестраховикiв резидентiв або нерезидентiв.

     Для забезпечення страхових зобов'язань iз страхування життя i медичного страхування страховики формують окремi резерви за рахунок надходження страхових платежiв i доходiв вiд iнвестування коштiв сформованих резервiв по цих видах страхування.

     Кабiнет Мiнiстрiв України може змiнювати порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможностi i структури гарантiйного фонду.

     Стаття 31. Страховi резерви

     Страховi резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутнiх виплат страхових сум i страхового вiдшкодування залежно вiд видiв страхування (перестрахування).

     Страховики зобов'язанi формувати i вести облiк страхових резервiв у порядку та обсягах, встановлених цим Законом, станом на кожен день.

     Установити, що страховики, якi мають право укладати договори обов'язкового страхування цивiльно-правової вiдповiдальностi власникiв наземних транспортних засобiв, формують та ведуть облiк страхового резерву збиткiв, якi виникли, але не заявленi, та страхового резерву коливань збитковостi в обов'язковому порядку.

     Страховi резерви в обсягах, що не перевищують технiчних резервiв, а для страхових компанiй iз страхування життя - математичних резервiв, утворюються у тих валютах, в яких несуть вiдповiдальнiсть за своїми страховими зобов'язаннями.

     Страховi резерви подiляються на технiчнi резерви i резерви iз страхування життя (математичнi резерви).

     Формування резервiв iз страхування життя, медичного страхування i обов'язкових видiв страхування здiйснюється окремо вiд iнших видiв страхування.

     Страховики зобов'язанi вести облiк договорiв страхування i вимог (заяв) страхувальникiв щодо виплати страхової суми або страхового вiдшкодування за формою, яка забезпечить отримання iнформацiї, необхiдної для врахування при формуваннi страхових резервiв. Уповноважений орган може встановити порядок та форму ведення облiку договорiв страхування i вимог (заяв) страхувальникiв щодо виплати страхової суми або страхового вiдшкодування.

     Страховики зобов'язанi формувати i вести облiк таких технiчних резервiв за видами страхування (крiм страхування життя):

     незароблених премiй (резерви премiй), що включають частки вiд сум надходжень страхових платежiв (страхових внескiв, страхових премiй), що вiдповiдають страховим ризикам, якi не минули на звiтну дату;

     збиткiв, що включають зарезервованi несплаченi страховi суми та страховi вiдшкодування за вiдомими вимогами страхувальникiв, з яких не прийнято рiшення щодо виплати або вiдмови у виплатi страхової суми чи страхового вiдшкодування.

     Величина резервiв незароблених премiй на будь-яку звiтну дату встановлюється залежно вiд часток надходжень сум страхових платежiв (страхових премiй, страхових внескiв), якi не можуть бути меншими 80 вiдсоткiв загальної суми надходжень страхових платежiв (страхових премiй, страхових внескiв), з вiдповiдних видiв страхування у кожному мiсяцi з попереднiх дев'яти мiсяцiв (розрахунковий перiод) i обчислюється в такому порядку:

     частки надходжень сум страхових платежiв (страхових премiй, страхових внескiв) за першi три мiсяцi розрахункового перiоду множаться на одну четверту;

     частки надходжень сум страхових платежiв (страхових премiй, страхових внескiв) за наступнi три мiсяцi розрахункового перiоду множаться на одну другу;

     частки надходжень сум страхових платежiв (страхових премiй, страхових внескiв) за останнi три мiсяцi розрахункового перiоду множаться на три четвертих;

     одержанi добутки додаються.

     У цьому разi останнiй мiсяць розрахункового перiоду буде складатися iз кiлькостi днiв на дату розрахунку.

     Страховики можуть прийняти рiшення про запровадження з початку календарного року згiдно з встановленою Уповноваженим органом методикою формування i ведення облiку таких технiчних резервiв за видами страхування, iншими нiж страхування життя:

     резерв незароблених премiй;

     резерв заявлених, але не виплачених збиткiв;

     резерв збиткiв, якi виникли, але не заявленi;

     резерв катастроф;

     резерв коливань збитковостi.

     Страховики зобов'язанi письмово повiдомити Уповноважений орган про запровадження формування i ведення облiку зазначених технiчних резервiв за видами страхування, iншими нiж страхування життя, не пiзнiше нiж за 45 днiв до початку календарного року.

     Для забезпечення страхових зобов'язань iз страхування життя та медичного страхування страховики формують окремi резерви за рахунок надходження страхових платежiв i доходiв вiд iнвестування коштiв сформованих резервiв за цими видами страхування.

     Кошти резервiв iз страхування життя не є власнiстю страховика i мають бути вiдокремленi вiд його iншого майна. Страховик зобов'язаний облiковувати кошти резервiв iз страхування життя на окремому балансi i вести їх окремий облiк.

     Кошти резервiв iз страхування життя не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крiм тих, що вiдповiдають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя, i не можуть бути включенi до лiквiдацiйної маси у разi банкрутства страховика або його лiквiдацiї з iнших причин, i пiдлягають передачi iншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або пiдлягають передачi застрахованiй особi.

     Окремий перелiк резервiв по медичному страхуванню, а також порядок їх формування та облiку може визначатися вiдповiдними нормативно-правовими актами.

     Страховики зобов'язанi створювати i вести облiк таких резервiв iз страхування життя:

     довгострокових зобов'язань (математичнi резерви);

     належних виплат страхових сум.

     Величина резервiв довгострокових зобов'язань (математичних резервiв) обчислюється актуарно окремо по кожному договору згiдно з методикою формування резервiв iз страхування життя з урахуванням темпiв зростання iнфляцiї. Методика формування резервiв iз страхування життя, обсяги страхових зобов'язань залежно вiд видiв договорiв страхування життя, а також мiнiмальнi строки дiї договорiв страхування життя встановлюються Уповноваженим органом.

     Кабiнет Мiнiстрiв України може змiнювати перелiк страхових резервiв та порядок їх розрахункiв.

     Кошти страхових резервiв повиннi розмiщуватися з урахуванням безпечностi, прибутковостi, лiквiдностi, диверсифiкованостi та мають бути представленi активами таких категорiй:

     грошовi кошти на поточному рахунку;

     банкiвськi вклади (депозити);

     валютнi вкладення згiдно з валютою страхування;

     нерухоме майно;

     акцiї, облiгацiї, iпотечнi сертифiкати;

     цiннi папери, що емiтуються державою;

     права вимоги до перестраховикiв;

     iнвестицiї в економiку України за напрямами, визначеними Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     банкiвськi метали;

     кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачi кредиту та пiд заставу викупної суми. У цьому разi кредит не може бути видано ранiше, нiж через один рiк пiсля набрання чинностi договором страхування, та на строк, який перевищує перiод, що залишився до закiнчення дiї договору страхування;

     готiвка в касi в обсягах лiмiтiв залишкiв каси, встановлених Нацiональним банком України.

     Кошти резервiв iз страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будiвництва, у тому числi iндивiдуальних забудовникiв, у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Страховикам забороняється здiйснення iнших видiв кредитної дiяльностi.

     Кредитний рейтинг банкiвської установи, в якiй розмiщенi кошти страхових резервiв, повинен вiдповiдати iнвестицiйному рiвню за нацiональною шкалою, визначеною законодавством України.

     Кредитний рейтинг цiнних паперiв, емiтованих в Українi, в якi розмiщенi кошти страхових резервiв, повинен вiдповiдати iнвестицiйному рiвню за нацiональною шкалою, визначеною законодавством України.

     Стаття 32. Фонди страхових гарантiй

     З метою додаткового забезпечення страхових зобов'язань страховики можуть на пiдставi договору створити Фонд страхових гарантiй, який є юридичною особою. Державна реєстрацiя Фонду здiйснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрацiї суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi. Орган, що здiйснює реєстрацiю Фонду, в десятиденний строк з дня реєстрацiї повiдомляє про це Уповноважений орган.

     Джерелами утворення Фонду страхових гарантiй є добровiльнi вiдрахування вiд страхових платежiв, а також доходи вiд розмiщення цих коштiв. Розмiр вiдрахувань до Фонду страхових гарантiй i порядок використання коштiв цього Фонду встановлюються страховиками, якi беруть в ньому участь.

     Кабiнет Мiнiстрiв України може приймати рiшення про створення фондiв страхових гарантiй за напрямами страхування.

     Стаття 33. Особливостi ведення бухгалтерського облiку та звiтностi страховикiв

     Страховики зобов'язанi щоквартально подавати Уповноваженому органу фiнансову звiтнiсть та iншi звiтнi данi за формою, встановленою Уповноваженим органом, затвердженi власником (уповноваженим ним органом) страховика, а також давати на запити Уповноваженого органу необхiднi пояснення щодо звiтних даних.

     Стаття 34. Публiкацiя страховиками рiчних балансiв

     Страховики публiкують свiй рiчний баланс за формою i в порядку, встановленими Уповноваженим органом.

     Достовiрнiсть та повнота рiчного балансу i звiтностi страховикiв повинна бути пiдтверджена аудитором (аудиторською фiрмою).

Роздiл IV
ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД ЗА СТРАХОВОЮ ДIЯЛЬНIСТЮ В УКРАЇНI

     Стаття 35. Державний нагляд за страховою дiяльнiстю

     Державний нагляд за страховою дiяльнiстю здiйснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобiгання неплатоспроможностi страховикiв та захисту iнтересiв страхувальникiв.

     Державний нагляд за страховою дiяльнiстю на територiї України здiйснюється Уповноваженим органом та його органами на мiсцях.

     Стаття 36. Функцiї спецiального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах нагляду за страховою дiяльнiстю

     Основними функцiями Уповноваженого органу є:

     1) ведення єдиного державного реєстру страховикiв (перестраховикiв) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерiв;

     2) видача лiцензiй страховикам на здiйснення страхової дiяльностi та проведення перевiрок їх вiдповiдностi виданiй лiцензiї;

     3) видача свiдоцтв про включення страхових та перестрахових брокерiв до державного реєстру страхових та перестрахових брокерiв та проведення перевiрки додержання ними законодавства про посередницьку дiяльнiсть у страхуваннi та перестрахуваннi i достовiрностi їх звiтностi;

     4) проведення перевiрок щодо правильностi застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову дiяльнiсть i достовiрностi їх звiтностi;

     5) розроблення нормативних та методичних документiв з питань страхової дiяльностi, що вiднесена цим Законом до компетенцiї Уповноваженого органу;

     6) узагальнення практики страхової дiяльностi i посередницької дiяльностi на страховому ринку, розроблення i подання у встановленому порядку пропозицiй щодо розвитку i вдосконалення законодавства України про страхову i посередницьку дiяльнiсть у страхуваннi та перестрахуваннi;

     7) прийняття у межах своєї компетенцiї нормативно-правових актiв з питань страхової i посередницької дiяльностi у страхуваннi та перестрахуваннi;

     8) проведення аналiзу додержання законодавства об'єднаннями страховикiв i страхових посередникiв;

     9) здiйснення контролю за платоспроможнiстю страховикiв вiдповiдно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;

     10) забезпечення проведення дослiдницько-методологiчної роботи з питань страхової i посередницької дiяльностi у страхуваннi та перестрахуваннi, пiдвищення ефективностi державного нагляду за страховою дiяльнiстю;

     11) встановлення правил формування, облiку i розмiщення страхових резервiв та показникiв звiтностi;

     12) проведення i координацiя у визначеному законодавством порядку навчання, пiдготовки i перепiдготовки кадрiв та встановлення квалiфiкацiйних вимог до осiб, якi провадять дiяльнiсть на страховому ринку, органiзацiя нарад, семiнарiв, конференцiй з питань страхової дiяльностi;

     13) участь у мiжнародному спiвробiтництвi у сферi страхування i посередницької дiяльностi у страхуваннi та перестрахуваннi, вивчення, узагальнення, поширення свiтового досвiду, органiзацiя виконання мiжнародних договорiв України з цих питань;

     14) здiйснення органiзацiйно-методичного забезпечення проведення актуарних розрахункiв.

     Уповноважений орган може здiйснювати iншi функцiї, необхiднi для виконання покладених на нього завдань.

     Стаття 37. Права спецiального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах нагляду за страховою дiяльнiстю

     Уповноважений орган має право:

     1) одержувати в установленому порядку вiд страховикiв звiтнiсть про страхову дiяльнiсть, iнформацiю про їх фiнансове становище та необхiднi пояснення щодо звiтних даних, а вiд пiдприємств, установ (у тому числi банкiв), органiзацiй i громадян - iнформацiю, необхiдну для виконання покладених на нього завдань;

     2) проводити перевiрку щодо правильностi застосування страховиками законодавства України про страхову дiяльнiсть i достовiрностi їх звiтностi за показниками, що характеризують виконання договорiв страхування, не частiше одного разу на рiк призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевiрки з визначенням аудитора;

     3) видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову дiяльнiсть, а у разi їх невиконання зупиняти чи обмежувати дiю лiцензiй цих страховикiв до усунення виявлених порушень або приймати рiшення про вiдкликання лiцензiй та виключення з державного реєстру страховикiв (перестраховикiв);

     4) проводити тематичнi перевiрки дiяльностi страховика у випадках необхiдностi перевiрки фактiв, викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальникiв, достовiрностi показникiв звiтностi, виконання вимог ранiше наданих приписiв, за дорученням правоохоронних органiв або органiв державної влади, зустрiчнi перевiрки достовiрностi i правильностi укладених договорiв страхування та перестрахування та у разi надходження iнформацiї вiд страхувальникiв про порушення;

     5) одержувати вiд страхових та перестрахових брокерiв установлену звiтнiсть про їх дiяльнiсть та iнформацiю про укладенi договори, а також необхiднi пояснення щодо цих даних;

     6) видавати приписи страховим посередникам про усунення виявлених порушень законодавства, а у разi їх невиконання приймати рiшення про виключення страхового або перестрахового брокера з державного реєстру страхових та перестрахових брокерiв;

     7) одержувати в установленому порядку вiд аварiйних комiсарiв iнформацiю, необхiдну для виконання покладених на нього завдань, у тому числi iнформацiю про обставини i причини настання страхового випадку та заподiяну шкоду;

     8) створювати комiсiї та робочi групи для проведення перевiрок дiяльностi страховикiв та страхових посередникiв;

     9) здiйснювати контроль за достовiрнiстю та повнотою iнформацiї, що надається учасниками страхового ринку;

     10) одержувати безоплатно вiд органiв виконавчої влади iнформацiю та статистичну звiтнiсть, необхiдну для виконання покладених на нього завдань;

     11) звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрацiї страховика (перестраховика) або страхового посередника у випадках, передбачених законом.

     Стаття 38. Лiцензування страхової дiяльностi

     Уповноважений орган видає страховикам лiцензiю на проведення конкретних видiв страхування.

     Страховики, якi отримали лiцензiю на страхування життя, не мають права займатися iншими видами страхування. Лiцензiї на проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку дiї. Кабiнет Мiнiстрiв України встановлює розмiр плати за видачу лiцензiй на проведення конкретних видiв страхування.

     Керiвниками страховика (голова виконавчого органу та головний бухгалтер страховика) мають бути дiєздатнi фiзичнi особи. Голова виконавчого органу страховика або його перший заступник повинен мати вищу економiчну або юридичну освiту, а головний бухгалтер страховика повинен мати вищу економiчну освiту.

     Для одержання лiцензiї страховик подає до Уповноваженого органу заяву, до якої додаються:

     копiї установчих документiв та копiя свiдоцтва про реєстрацiю;

     довiдки банкiв або висновки аудиторських фiрм (аудиторiв), що пiдтверджують розмiр сплаченого статутного фонду;

     довiдка про фiнансовий стан засновникiв страховика, пiдтверджена аудитором (аудиторською фiрмою), якщо страховик створений у формi повного чи командитного товариства або товариства з додатковою вiдповiдальнiстю;

     правила (умови) страхування;

     економiчне обгрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) дiяльностi;

     iнформацiя про учасникiв страховика, голову виконавчого органу та його заступникiв, копiя диплома голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про вищу економiчну або юридичну освiту, копiя диплома головного бухгалтера страховика про вищу економiчну освiту, iнформацiя про наявнiсть вiдповiдних сертифiкатiв у випадках, передбачених Уповноваженим органом.

     Уповноважений орган зобов'язаний розглянути заяву страховика про видачу йому лiцензiї у строк, що не перевищує 30 календарних днiв з часу одержання всiх передбачених цiєю статтею документiв.

     Про внесення змiн у зазначенi у цiй статтi документи страховик зобов'язаний повiдомити Уповноважений орган в десятиденний строк з часу реєстрацiї цих змiн у встановленому порядку.

     Стаття 39. Вiдмова у видачi лiцензiї на проведення страхової дiяльностi та розгляд спорiв щодо її вiдкликання

     Пiдставою для вiдмови у видачi юридичнiй особi лiцензiї на здiйснення страхової дiяльностi може бути невiдповiднiсть документiв, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.

     Про вiдмову у видачi лiцензiї Уповноважений орган повiдомляє юридичну особу в письмовiй формi з зазначенням причини вiдмови.

     Спори про вiдмову у видачi або вiдкликаннi лiцензiї розглядаються у судовому порядку.

     Стаття 40. Таємниця страхування

     Посадовi особи Уповноваженого органу у випадку розголошення в будь-якiй формi вiдомостей, що є таємницею страхування, несуть вiдповiдальнiсть, передбачену законом.

     Конфiденцiйна iнформацiя щодо дiяльностi та фiнансового стану страхувальника - клiєнта страховика, яка стала вiдомою йому пiд час взаємовiдносин з клiєнтом чи з третiми особами при провадженнi дiяльностi у сферi страхування, розголошення якої може завдати матерiальної чи моральної шкоди клiєнту, є таємницею страхування.

     Iнформацiя щодо юридичних та фiзичних осiб, яка мiстить таємницю страхування, надається страховиком у таких випадках:

     на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої iнформацiї;

     на письмовi вимоги суду або за рiшенням суду;

     органам прокуратури України, Служби безпеки України, Мiнiстерства внутрiшнiх справ України, податкової мiлiцiї Державної податкової адмiнiстрацiї України на їх письмову вимогу стосовно операцiй страхування конкретної юридичної або фiзичної особи за конкретним договором страхування у разi порушення кримiнальної справи щодо даної фiзичної або юридичної особи.

     Обмеження стосовно одержання iнформацiї, що мiстить таємницю страхування, не поширюються на службовцiв Уповноваженого органу, якi в межах повноважень, наданих цим Законом, здiйснюють державний нагляд за страховою дiяльнiстю.

     Стаття 41. Взаємовiдносини страховика i держави

     Страховик не вiдповiдає за зобов'язаннями держави, а держава - за зобов'язаннями страховика.

     Не допускається, за винятком обов'язкових видiв страхування, страхування життя, майна громадян, перестрахування, страхування експортно-iмпортних поставок пiд гарантiю держави та дiяльностi страхових посередникiв, будь-яке централiзоване регулювання (унiфiкацiя, обмеження, обов'язковiсть тощо) розмiрiв страхових платежiв (тарифiв) i страхових сум (страхового вiдшкодування), умов укладання страхових договорiв, взаємовiдносин страховика i страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству України.

     Стаття 42. Гарантiї прав та законних iнтересiв страховикiв

     Держава гарантує дотримання i захист майнових та iнших прав i законних iнтересiв страховикiв, умов вiльної конкуренцiї у здiйсненнi страхової дiяльностi.

     Втручання в дiяльнiсть страховикiв з боку державних та iнших органiв забороняється, якщо воно не пов'язане з повноваженнями органiв, якi здiйснюють державний нагляд та контроль за дiяльнiстю страховикiв.

     Стаття 43. Лiквiдацiя, реорганiзацiя та санацiя страховика

     Уповноважений орган має право призначити проведення примусової санацiї страховика у разi:

     невиконання ним зобов'язань перед страхувальниками протягом трьох мiсяцiв;

     недосягнення ним визначеного законом розмiру статутного фонду;

     настання iнших випадкiв, визначених чинним законодавством України.

     Примусова санацiя передбачає:

     проведення комплексної перевiрки фiнансово-господарської дiяльностi страховика, в тому числi обов'язкової аудиторської перевiрки;

     визначення Уповноваженим органом управляючої особи, без згоди якої не може здiйснюватися фiнансове, господарське i кадрове управлiння страховиком;

     встановлення заборони на вiльне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Уповноваженого органу;

     встановлення обов'язкового для виконання графiка здiйснення розрахункiв iз страхувальниками;

     прийняття рiшення про лiквiдацiю або реорганiзацiю страховика. Лiквiдацiя страховика здiйснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

     Реорганiзацiя страховика за рiшенням Уповноваженого органу передбачає:

     реорганiзацiю у страхового посередника вiдповiдно до нормативних актiв, що регулюють дiяльнiсть страхових посередникiв;

     об'єднання кiлькох страховикiв iз визначенням порядку передачi страхових зобов'язань за умови погодження на це власникiв страховикiв;

     залучення до числа учасникiв страховика iнших страховикiв (у тому числi iноземних страховикiв) за умови проведення ними всiх розрахункiв за зобов'язаннями та боргами страховика, строк сплати яких уже настав.

     При лiквiдацiї страховика у разi, коли учасники страховика прийняли таке рiшення i страховик не має зобов'язань перед страхувальниками, Уповноважений орган приймає рiшення про виключення страховика з Єдиного державного реєстру страховикiв (перестраховикiв).

     Лiквiдацiя страховика, що має зобов'язання перед страхувальниками, у разi визнання його банкрутом здiйснюється у порядку, визначеному законом.

     Виключення страховика з державного реєстру суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi органами державної влади i органами мiсцевого самоврядування у зв'язку з його лiквiдацiєю або реорганiзацiєю здiйснюється тiльки пiсля внесення вiдповiдних змiн у Єдиний державний реєстр страховикiв (перестраховикiв).

     Реорганiзацiя страховика (злиття, приєднання, подiл, видiлення, перетворення) проводиться у порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням особливостей по забезпеченню правонаступництва щодо укладання договорiв страхування, встановлених Уповноваженим органом.

     Стаття 44. Страхування iноземцiв, осiб без громадянства та iноземних юридичних осiб на територiї України

     Iноземцi, особи без громадянства та iноземнi юридичнi особи на територiї України користуються правом на страховий захист нарiвнi з громадянами i юридичними особами України.

     Стаття 45. Розгляд спорiв

     Спори, пов'язанi iз страхуванням, вирiшуються в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

     Стаття 46. Мiжнароднi договори

     Якщо мiжнародним договором України, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, встановлено iншi правила, нiж тi, що передбаченi цим Законом, то на територiї України застосовуються правила мiжнародного договору.

Роздiл V
ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.

     2. До приведення законодавства у вiдповiднiсть з цим Законом закони та iншi нормативно-правовi акти застосовуються у частинi, що не суперечать цьому Закону, з урахуванням абзацу шостого пункту 10 цього роздiлу.

     3. Страховики зобов'язанi сформувати свої статутнi фонди вiдповiдно до вимог статтi 30 цього Закону в такому порядку:

     страховики, якi займаються видами страхування iншими, нiж страхування життя, протягом двох рокiв з дня набрання чинностi цим Законом - 500 тис. євро, протягом трьох рокiв з дня набрання чинностi цим Законом - 1 млн. євро;

     страховики, якi займаються страхуванням життя, - 750 тис. євро протягом двох рокiв з дня набрання чинностi цим Законом та 1,5 млн. євро протягом трьох рокiв з дня набрання чинностi цим Законом.

     Вимоги цього пункту не поширюються на страховикiв, якi створюватимуться пiсля набрання чинностi цим Законом. Такi страховики зобов'язанi мати сплачений статутний фонд у розмiрi, визначеному статтею 30 цього Закону.

     4. Уповноваженому органу вiдкликати лiцензiї на право здiйснення страхової дiяльностi i виключити з державного реєстру страховикiв (перестраховикiв) тих страховикiв, якi не виконали вимоги статтi 30 цього Закону, з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 3 цього роздiлу.

     5. Протягом першого року з дня набрання чинностi цим Законом страховики мають право визначати показники нормативного запасу платоспроможностi з урахуванням того, що сума надходжень страхових премiй зменшується на 90 вiдсоткiв страхових премiй, належних перестраховикам, а суми здiйснених страхових виплат зменшуються на 90 вiдсоткiв виплат, що компенсуються перестраховиками.

     Протягом другого року з дня набрання чинностi цим Законом страховики мають право визначати показники нормативного запасу платоспроможностi з урахуванням того, що сума надходжень страхових премiй зменшується на 75 вiдсоткiв страхових премiй, належних перестраховикам, а суми здiйснених страхових виплат зменшуються на 75 вiдсоткiв виплат, що компенсуються перестраховиками.

     Протягом третього року з дня набрання чинностi цим Законом страховики мають право визначати показники нормативного запасу платоспроможностi з урахуванням того, що сума надходжень страхових премiй зменшується на 60 вiдсоткiв страхових премiй, належних перестраховикам, а суми здiйснених страхових виплат зменшуються на 60 вiдсоткiв виплат, що компенсуються перестраховиками.

     6. Страховики можуть прийняти рiшення про запровадження з початку календарного року згiдно з встановленою Уповноваженим органом методикою формування i ведення облiку технiчних резервiв за видами страхування, iншими нiж страхування життя, вiдповiдно до частини дев'ятої статтi 31 цього Закону починаючи з 2003 року.

     7. Вимоги статтi 38 цього Закону в частинi наявностi у голови виконавчого органу страховика або його першого заступника вищої економiчної або юридичної освiти та стосовно наявностi у головного бухгалтера страховика вищої економiчної освiти для страховикiв, якi створенi до набрання чинностi цим Законом, починають застосовуватися через три роки з дня набрання чинностi цим Законом.

     8. Пункт 54 статтi 9 Закону України "Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2000 р., N 36, ст. 299, N 45, ст. 377; 2001 р., N 11, ст. 45, N 16, ст. 76, N 22, ст. 105, N 49, ст.259) виключити.

     9. Абзац четвертий пiдпункту "а" пункту 4 статтi 5 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання i валютного контролю" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 17, ст. 184) доповнити словами "та за договорами (страховими полiсами, свiдоцтвами, сертифiкатами) страхування життя".

     10. Кабiнету Мiнiстрiв України у чотиримiсячний строк з дня опублiкування цього Закону:

     пiдготувати i подати на розгляд Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законiв України у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     забезпечити прийняття нормативно-правових актiв, необхiдних для реалiзацiї цього Закону;

     забезпечити приведення мiнiстерствами, iншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актiв у вiдповiднiсть з цим Законом.

     Кабiнету Мiнiстрiв України в мiсячний строк пiсля прийняття цього Закону подати до Верховної Ради України проект закону України, яким передбачити замiну обов'язкового державного страхування на безпосереднє здiйснення потерпiлим компенсацiйної виплати з Державного бюджету України головними розпорядниками бюджетних коштiв за цiльовими платежами за мiсцем роботи потерпiлого. До прийняття такого закону стосовно цих категорiй працiвникiв дiють норми, встановленi законами України та iншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання державного захисту цих категорiй працiвникiв.

     11. Нацiональному банку України в мiсячний строк розробити порядок надання iндивiдуальних лiцензiй страховикам iз страхування життя щодо iнвестування сформованої у порядку, передбаченому законодавством України, частини математичних резервiв у вiльно конвертованiй валютi за межi України, при цьому передбачити можливiсть надання такої лiцензiї на визначений строк у розмiрi, що не перевищуватиме зазначеної частини математичних резервiв страховика, з декларуванням результатiв iнвестицiйної дiяльностi щоквартально.

м. Київ
7 березня 1996 року
N 85/96-ВР